amidah
sleepless elite
вчора відбулось, нарешті, серед усіх марних днів, відбувся хоч один, мій ненависний, це неділя, це її вечір, вперше в житті нормальний недільний вечір, коли не хочеться руки ламати і мити і ламати, я півміста пройшла пішки, ми говоримо, говоримо, багато, багато непотрібного, а туман компенсує, нівелює всі недоліки бесіди, бо такого пейзажу ви не бачили ніколи, в фільмах навіть. ввечері я лягаю, відразу пливу і засинаю, найкраща річ у світі, як андрухович болгарською. чи як ваша гидка тейм імпала, ви такі однакові, як кава з цукром і без, такі різні. я навчусь робити те, що мені не до вподоби, я маю навчитись